Перший кріогенний пацієнт: історія професора Джеймса Бедфорда та сучасність кріоніки.

12 січня 1967 року стало знаковою датою в історії науки та людських мрій про безсмертя.

У цей день професор Джеймс Гірам Бедфорд, психолог Каліфорнійського університету, увійшов в історію як перша людина, чиє тіло було піддано кріогенному заморожуванню після смерті.

Цей крок, здійснений у надії на майбутнє воскресіння, поклав початок ері кріоніки — галузі, яка й досі викликає суперечки, захоплення та скептицизм.

Джеймс Бедфорд народився 20 квітня 1893 року.

Він був освіченою людиною, викладачем і дослідником, який більшу частину свого життя присвятив психології.

У 1967 році, у віці 73 років, він зіткнувся з невиліковним діагнозом — рак нирок.

На той час медицина не могла запропонувати йому порятунку, але Бедфорд вирішив ризикнути, довірившись експериментальній ідеї кріоніки.

Він залишив частину своїх статків на фінансування процедури, ставши не лише першим "пацієнтом", а й символом віри в технологічний прогрес.

Процедура заморожування Бедфорда була далекою від сучасних стандартів.

У 1967 році кріоніка перебувала в зародковому стані, і технології були вкрай примітивними.

Після його смерті команда ентузіастів, включно з членами Товариства кріоніки Каліфорнії, ввела в тіло диметилсульфоксид (DMSO) як криопротектор, щоб зменшити пошкодження клітин від кристалів льоду. Потім тіло охолодили за допомогою сухого льоду, а згодом помістили в рідкий азот при температурі -196°C.

Цей процес був більше експериментом, ніж відпрацьованою технологією, але він став першим кроком у розвитку кріоніки.

Сьогодні тіло Джеймса Бедфорда зберігається в Alcor Life Extension Foundation — одній із провідних організацій у сфері кріоніки, розташованій у Скоттсдейлі, штат Аризона.

Заснована в 1972 році, Alcor взяла на себе відповідальність за збереження першого кріогенного пацієнта, і станом на 2025 рік його тіло залишається в їхніх сховищах.

За даними організації, разом із Бедфордом у рідкому азоті зберігається понад 200 інших "пацієнтів", які чекають на наукові прориви, що зможуть повернути їх до життя чи вилікувати від смертельних хвороб.

Наразі кріоніка залишається нішевою, але зростаючою індустрією.

Крім Alcor, послуги із заморожування пропонують ще дві організації:

Cryonics Institute (Мічиган, США) — заснований у 1976 році, цей інститут відомий своєю доступнішою ціновою політикою та зберігає понад 150 тіл.

KrioRus (Росія) — перша кріонічна компанія в Європі, створена в 2005 році, яка пропонує заморожування як тіл, так і окремих частин, наприклад, мозку.

Сучасні методи кріоніки значно просунулися порівняно з 1967 роком.

Замість DMSO використовуються більш ефективні криопротектори, а процес охолодження став швидшим і точнішим, щоб мінімізувати пошкодження тканин.

Проте ключове питання — чи можливо коли-небудь оживити заморожених людей — залишається без відповіді.

Кріоніка досі викликає запеклі дискусії.

Прихильники вважають її шансом на друге життя в епоху передових технологій, коли нанотехнології чи штучний інтелект зможуть ремонтувати клітини та повертати свідомість.

Скептики ж стверджують, що це лише дороге поховання, адже немає жодних гарантій успіху.

Навіть сам Бедфорд, чий випадок став легендарним, є символом цієї невизначеності: його тіло збережене, але чи зможе наука повернути його до життя, невідомо.

Історія Джеймса Бедфорда — це не лише про науковий експеримент, а й про людську надію.

12 січня 1967 року він став піонером, який наважився кинути виклик смерті, і його спадщина живе в діяльності Alcor та інших кріонічних організацій.

Можливо, через десятки чи сотні років ми дізнаємося, чи була його віра виправданою.

А поки що кріоніка залишається мостом між сьогоденням і невідомим майбутнім — мостом, який почав будувати професор Бедфорд.